Дивно, але це дійсно так, я в цьому особисто переконалась.
Це був автобусний тур, отже ми до точки призначення їхали на автобусі і могли спостерігати безкраї голландські поля, вздовж і впоперек перерізані вузенькими каналами. Часто зустрічаються млини, корови. Місцевість заспокійлива, хочеться спати. І тут ми в’ їзджаємо в столицю і прямуємо прямо до центру. Ще перед виходом з автобусу нас попередили, що виходити треба дуже швидко, щоб не мішати проїзду велосипедників.



Отже, вперше ступивши на амстердамську землю і ледь не попавши під велосипед, я почала знайомство з цим дивним містом і його дивними жителями. Перше, що кинулось в очі – канали з безліччю плаваючих будиночків та різнокольорові цегляні будинки, які, здається,   стоять також на воді. Як нам сказав екскурсовод, нерухомість(!) на воді набагато дорожча.

Потім наша група попрямувала до квіткового базарчику, де всі кинулись кілограмами скуповувати цибулинки тюльпанів (10 шт. за 2 євро). Заходячи наперед хочу зауважити, що мої чорні, сині та фіолетові тюльпани на нашій рідній українській землі зацвіли бордовим кольором.

Наступною нашою зупинкою був музей мадам Тюссо, куди я зі своєю подругою вирішили не заходити, натомість стали свідками крішноїдського святкування   не знаю чого. Поки наша група роздивлялась воскові фігури, ми, щоб не втрачати час, побігли до вулиці Червоних Ліхтарів і зробили відкриття, що насправді це не вулиця, а квартал і досить великий.



Нашим радощам не було меж, коли ми побачили вивіску з написом Coffeshop і намальованим листочком відомої всім рослини. А коли в ніс вдарив запах трави, ми почували себе найщасливішими на світі. Ганяючи з відкритим ротом по перевулкам і роздивляючись вітрини з іграшками для сексуальних забав (заходити туди ми соромились), зрозуміли, що проголодались. Отже, як справжні українські туристки, що нанюхались конопляного диму, розклали поляну скраєчку мостика в одному із самих людних місць.



В самий непідходящий момент, коли наші роти були забиті вареними яйцями, огірками, помідорами та хлібом з паштетом (все відразу), до нас підійшов чорношкірий дядечко і переживаючи, що на краю моста нам не зручно сидіти, жестами запропонував місце покраще – посередині. Підкріпившись, ми продовжили нашу подорож. Як зараз, пам’ятаю, зупинилась я, щоб роздивитись нижню білизну на манекені, який стояв за склом, розміром з двері.



Пам’ятаю, як я жахнулась, коли цей манекен почав рухатись, прямо як людина, потім здогадка, що це зовсім не манекен, а звичайна дівчина на своєму робочому місці – на вітрині. Я знала, що там будуть повії, але не чекала, що саме так. Не витримавши, достала фотоапарат і ще раз пройшлась по перевулку включивши на фотику функцію « video ». Один із манекенів показав мені середній палець, а пізніше я взнала, що фотографувати та знімати на камеру тут категорично заборонено – заберуть і в кращому випадку просто засвітять плівку, в гіршому – поб’ ють (не оператора, а фотик чи камеру) . Мені пощастило, мене не чіпали.



Не думайте, що я зовсім зіпсована і не цікавлюсь культурними цінностями. Коли наша група вийшла з музею Мадам Тюссо, ми, разом з екскурсоводом пішли набиратися розуму. Нас просвітили щодо виникнення міста. Виявилось, що Амстердам побудований на болоті, і не зруйнувався лише тому, що стоїть на дерев’ яних сваях, безмежна кількість яких була свого часу вбита в ґрунт. Хоча якщо уважно дивитись, можна побачити багато будинків, які покосились вбік. Саме вбік. Не плутати з будівлями, які нахиляються вперед, адже в цьому випадку нахил був заздалегідь продуманий (щоб витягувати меблі через вікно, а не по сходинкам), там навіть збереглись гаки.



Місто побудоване на 1,5 м. нижче рівня моря, думаю, цим пояснюється висока ціна на плаваючу нерухомість (щоб вспливти:). Потім була екскурсія на катері по каналам, до речі, дуже цікава. Як говорять, якщо не плавав на катері – міста не бачив.

Я розумію, що кількість слів в моїй розповіді відлякує, але не можу не розповісти, чому ж тут все незаконне є законним. Не знаю скільки років тому в столиці Голландії був дуже високий рівень злочинності, смертності і все тому, що люди полюбляли вживати сильний наркотик. Прийшов час, коли один розумний дядько запропонував зробити все це законним, але замінити нюхальні порошочки на щось полегше і природніше: гриби, трава. І справи відразу пішли на краще.



З цих інгредієнтів почали виготовляти печиво, смоктульки, жвачки, народу весело, вони щасливі, витрачають не так багато грошей, тому і ведуть себе добре. Щоправда все це вживати можна тільки в спеціально відведених місцях, а не на вулиці. А щодо повій, там це все також законно, на 2 тис. місць – 8 тис. дівчат на всі смаки. Ндааааа…..,   ну і смаки у деяких бувають, ворогу не побажаєш. Дівчат охороняють здоровезні дядьки, які повністю відповідають за їхню безпеку і відганяють недостойних.



На десерт, коли ми покидали Амстердам, наш автобус проїхав по тунелю, який знаходиться під водою. Вражає.

Пройшло пів року, ми зустрічали Новий 2007 рік. Одна дівчинка, яка називається Філом, розповідала нам всім, хто ми (присутні) є і що з себе уявляємо. Цитую те, що вона написала про мене: «Так подвести украинскую нацию, в Амстердаме не испробовав знаменитой кулинарии – пирожков с коноплей, вкусных печенек и конфеток. Аня позор», а також: «Я думаю, Вано (ро зуміється на всьому, що можна курити) проведет с Аней воспитательную беседу по поводу безсмысленной поездки в Амстердам» . Щож, люди добрі, судіть самі.

ПИ. СИ. Зверніть увагу на чотирьохповерхову стоянку для велосипедів, такого більше нігде побачити не можна.