Я очікувала, що завгодно але не такого. Моя уява малювала якусь забуту Богом долину, що причаїлась посеред високих зелених гір. Долина мала б дуже затишний вигляд, а травички не було видно через білий цвіт нарцисів. І, що головне, мені здавалось, що там не повинно бути багато людей – де-не-де якісь загублені туристи, що добираються сюди автостопом… Реальність виявилась вкрай іншою…
Вот уже почти три месяца назад побывала я на краю Украины, в чудном городке, от которого у меня остались самые теплые воспоминания. Этот чудный город - Хуст, а воспоминания еще более были украшены бесчисленным количеством белых цветов, имя которым – нарциссы.
