То було в дні, коли Землю населяли Гіганти і Боги, а люди ще  вміли розмовляти з природою і творити дива….

  У ті сиві часи жив собі такий-сякий велетень, Фінн МакКул. І був він не абихто, а Ульстерський солдат, командувач армії самого Короля Всієї Ірландії! Подейкують, що він був страшенно сильний, і ми їм віримо! Адже якось, б’ючись із шотландським велетнем, Фінн підняв величезний шматок землі, жбурнувши його в опонента. Так от,  земля впала в Ірландське море, та так там і залишилась. В наші часи її називають Isle of Man (Острів чоловіка/Людський острів). А на місці, звідки сер МакКул вихопив шмат землі, утворилося величезне озеро, що існує і в нашому світі – Lough Neagh.

  Кажуть,  велетень Фінн, що мешкав на Північному узбережжі графства Антрім, одного разу закохався у велетеншу (ну чи як там називають жінок-гігантів). Але та леді була шотландкою і жила на одному з островів групи Scottish Hebrides, тож зв’язок із нею був досить обмеженим. Та що можуть значити кілометри для палкого закоханого?  Взяв наш герой, і побудував таку собі стежинку, тротуарчик через море, щоб привести кохану до себе…