Логин: Пароль:
Регистрация на сайте   | Забыли пароль?
навигация по сайту
открыть все | закрыть все

Форум
Фотогалерея
Видеогалерея
О нас
Обратная связь
Популярные теги

Требуется для просмотраFlash Player 9 или выше.

Показать все теги
Последнее с форума
Туризм по Украине Поїздки в Млинки 9 Валерия Маркова
Туризм по Украине Активный драйв: отдых в Судаке 2014! 6 Валерия Маркова
Туризм по забугорью Советы туристам 8 Валерия Маркова
Туризм по Украине Отдых на Свитязе в имении Nester-House – от 300 грн/сутки! 6 Валерия Маркова
Земля слухами полнится Ссылочки 30 Валерия Маркова
Записки на салфетках Собираясь в дорогу 8 Валерия Маркова
Земля слухами полнится Ты турист? Проверь свои знания! 3 nowickov40
Гостиницы Львов, где остановиться 2 serguiy
UkrTrip Новый год 2015 34 Milka
UkrTrip Ukrtrip maydan 3 Alenka
ПОЛЕЗНОЕ

Кто на сайте
Сейчас на сайте:
Пользователей: 0
Отсутствуют.

Роботов: 0
Отсутствуют.

Гостей: 12
Всех: 12

Последние 10
пользователей
khuseinova kipish
Lyalya Milka
Pulya Rediska
Slava Tosha
Валерия Маркова Пархом

Друзья
     Якщо зламався мобільний порадить УкрТріп - кращий сервіс

     Black Linux Блог

 

Обмен ссылками
Информация

Главная страница » Украина » Ивано-Франковская о. » Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ
Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ
Украина » Ивано-Франковская о.

Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ   Ніколи раніш я не була в Яремчі. Ніколи не цікавилась місцевим скупченням туристів (як правило – це категорія туристів «що без рюкзаків»). Але чомусь саме ця місцина була на слуху – «в Яремчі є то, в Яремчі є це…». Останньою цеглиною у моїх знаннях про цей городок була програма «Весілля за 48 годин», де нещасна парочка закоханих метушилась по всій яремецькій долині у пошуках весільних наворочок.  

Дістались ми туди менш ніж за годину на тахі з Надвірної. Взагалі туди йдуть рейсові автобуси, але на той час жодного полосатого не було на небосхилі. З трудом із рюкзаками ми затусувались у шістку – у багажник звісно всі «чємадани» не вмістились. Моє набите манатками чудо віддавило мені ноги на першому сидінні – доставали мене всі втрьох у купі з веселим водієм. По дорозі нафотографувалась вкрай краєвидами, щоправда на кожному знімку красуються двірники авто :)  

Яремча повністю оточена плямистими горами – темно-зелені смереки ростуть поряд із ніжно-зеленими деревами незнайомої зовнішності. Гори круто здіймаються навколо приватних садиб та численних мотелів. 
 
Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ

   Якщо вийти на авто чи на ж/д вокзалі і попрямувати вулицею праворуч, то можна вийти до стрімкої річки Прут та сувенірного ринку. ВВС серед нас був найбільш продвинутий на знання Яремчі. Під його чутким керівництвом ми потрапили у симпатичне кафе із симпатичними господарями, де готують не менш симпатичний шашлик по дуже симпатичним (як для Києва) тарифам. Назву кафе геть не пам’ятаю. Скажу лише, що стоїть воно біля перекидного мостика через Прут біля малого сувенірного ринку. До речі, перекидний місток був реставрований для туристів місцевими Бендерами (ті, що Остапи) – за милування краєвидами з містка брали одну гривню. Поряд стоїть повноцінний автомобільний міст, краєвиди з якого відкриваються не менш приголомшуючі. 
 

Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ   Той же любий ВВС провів соціологічне дослідження серед продавців ринку на тему «Де можна зупинитися в Яремчі». Ми поквапились перевірити результати дослідження на практиці і через 15 хвилин (оце так прудкість) пильно роздивлялися стелю нашої теплої і затишної кімнати. Наш будиночок стояв біля залізничного полотна, на горі близько того самого ринка і кафе. Не дивлячись на брязкіт потягів спали ми як вбиті і не чули ні-чо-го. Крім того нас надійно охороняв пухнастий Барсик (собака!) у супроводі двох нахабних котів.  

 Як виявилось, ми зробили вдалий вибір помешкання на ніч – звідси рукою подати до мети нашого перебування у Яремчі, до ринку і водоспаду на Пруті.  

Увечері, після короткотривалого «приведення-себе-у-нормальний-вигляд» ми пішли намотувати круги по місцевості. Зокрема, відвідали відомий водоспад на річці Прут під назвою Пробій. Потрапивши на місток над водоспадом і побачивши краєвид, згадала, що майже на всіх фотографіях Яремчі фігурує саме ця «картинка» - довгий бурхливий потік, по бокам зелені смереки та сірі гори на задньому фоні. Стрімкі потоки вражають, на них можна дивитися годинами…  

Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ

   Відразу біля водоспаду знаходиться великий сувенірний ринок. Увечері він був вже закритий і ми запланували відвідати його вранці. 
 

Блукаючи Яремчею у сутінках, ми розважались тим, що порівнювали цей город із Кримом. Знайшли цілу купу однакових деталей. Звісно, Яремча дуже нагадує якесь курортне кримське містечко. Ті ж гори навкруги, ті ж реклами-бігборди і сувенірні ринки, така ж купа санаторіїв та баз відпочинку, ті ж сім’ї у спортивних костюмах і з фотоапаратами, що повільно прогулюються містом…  

Втихомирені навколишнєю красою та спокоєм ми вернулись до нашої оселі. Гарячий екстрімальний душ (він становився то льодяним, то взагалі зникав) був подією тижня! Сни снились солодкі і обов’язково про гори.  

Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ   Наступним ранком знов зібрались на ринок на полювання за сувенірами. Неприємно здивувала кількість народу. В 9 годин ранку перед ринком стовбичило вже декілька туристських автобусів і достатньо машин. На містку, де ще вчора нікого не було, стояв натовп. А про базар я взагалі мовчу.  

Ціни на ринку дещо нижчі, а вибір дещо ширший за Андріївський узвіз у Києві. Але склалося враження, що всі товари закупають десь в одному місці. У всіх ларьках дуже схожий асортимент – якщо рушники, то тільки 10 видів, якщо магнітик – то тільки 3-4 види. Щодо магнітиків – я в кожному місці купую магнітики на пам’ять. Так от магнітики, що я купувала в різних містах і областях – майже ідентичні по розміру, кольору і стилю та роботі. Таке враження, що вони всі робляться в одному місці, а я, як дурак, мандрую країною і покупаю їх в різних. Теж мені, колекціонерка! :)  

Тим не менш, ми купили те, за чим туди збиралися – гуцульські рушники. Принаймні у Києві таких я не бачила. Крім того мій рюкзак став важче завдяки пухнастим і дуже теплим (перевірено вночі) фірменним шкарпеткам.  

Наступний пункт після Яремчі був – Хуст. З Яремчі можна дістатися в Хуст чи тягою, чи автобусом. Тяга (Червона рута) ходить декілька разів в день (два рази з Івано-Франківська та два з Коломиї) до Рахова. Подорож триває 3 години. Але потім ще треба знайти маршрутку Рахів-Хуст.  

Гуцульсько-попсова Яремча. Частина ІІ   Тому ми піймали один з транзитних автобусів, що йде безпосередньо в Хуст. По дорозі на автовокзал Яремчі нас засипало снігом. Було забавно спостерігати за туристами, які висипали на вулицю фотографуватися на фоні снігопаду. А чим ми гірше?! :)  

Ми виїхали з Яремчі з твердим переконанням туди ще повернутися, не дивлячись на табуни туристів. По-перше, ми бачили лише кільканадцять відсотків цього милого курортного містечка. По-друге, гарячий душ сподобався всім!!! :) А якщо серйозно, на майбутнє запланувала:  

1) потрапити на скелю та печеру Довбуша;  

2) помилуватись залізничними тунелями;  

3) розвідати про міні- zoo з оленями;  

4) піднятись на гору Маковицю;  

5) похрумкотіти улюбленими грибочками у гуцульському ресторанчику з гуцульською назвою «Гуцульщина» (будівля, нібито, побудована без жодного цвяха);  

6) скуштувати чанахі (що за звір?!).  

До речі, пізніше, вже в Києві я стала приділяти увагу рекламним турам до Яремчі. Всюди в тур входила поїздка до сувенірного базару та водоспад Пробій. Виявилось, що це дуже популярне і відоме місце, трошки попсове, але, тим не менш, привабливе! І головні цікавинки ми відвідали, але далеко не всі :)

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
5 мая 2007 | Автор: Milka| Просмотров: 5179 <напечатать>
 (голосов: 4)
№1, написал: Fil, 21 мая 2007 13:03
Группа: Друзья
Регистрация: 13.06.2006 Новостей: 26
Комментариев: 82
ICQ: --
Стаття супер clapping !!!! В Яремче я також була - місце сподобалось свіжим повітрят, тим, що місцеве населення звично відноситься до туристів, ночівля в дерев'яній хатинці з дерев'яними меблями і таких приємним запахом! Водоспад сподобався ще й тим, що в ньму ненароком скупнулась Квітка, а точніше воно підссковзнулась і гепнулась в нього laughing На скелях Довбуша ми також були, про гриби я з Кушею повністю погоджуюсь. В Карпатак куштувати їх одне задоволення. А ресторан дійсно зроблений без єдиного цвяха і є місцевою гордістю. Але поїсти туди ми не заходили :)
   [цитировать]   
Добавление комментария
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код: Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код