Логин: Пароль:
Регистрация на сайте   | Забыли пароль?
навигация по сайту
открыть все | закрыть все

Форум
Фотогалерея
Видеогалерея
О нас
Обратная связь
Популярные теги

Требуется для просмотраFlash Player 9 или выше.

Показать все теги
Последнее с форума
Туризм по Украине Поїздки в Млинки 9 Валерия Маркова
Туризм по Украине Активный драйв: отдых в Судаке 2014! 6 Валерия Маркова
Туризм по забугорью Советы туристам 8 Валерия Маркова
Туризм по Украине Отдых на Свитязе в имении Nester-House – от 300 грн/сутки! 6 Валерия Маркова
Земля слухами полнится Ссылочки 30 Валерия Маркова
Записки на салфетках Собираясь в дорогу 8 Валерия Маркова
Земля слухами полнится Ты турист? Проверь свои знания! 3 nowickov40
Гостиницы Львов, где остановиться 2 serguiy
UkrTrip Новый год 2015 34 Milka
UkrTrip Ukrtrip maydan 3 Alenka
ПОЛЕЗНОЕ

Кто на сайте
Сейчас на сайте:
Пользователей: 0
Отсутствуют.

Роботов: 0
Отсутствуют.

Гостей: 21
Всех: 21

Последние 10
пользователей
khuseinova kipish
Lyalya Milka
Pulya Rediska
Slava Tosha
Валерия Маркова Пархом

Друзья
     Якщо зламався мобільний порадить УкрТріп - кращий сервіс

     Black Linux Блог

 

Обмен ссылками
Информация

Главная страница » Украина » Киевская область » Киев » Видубицьке лисогір‘я
Видубицьке лисогір‘я
Украина » Киевская область » Киев

Гратулюю, шановне панство! Яким чином ви переборюєте свій поганий настрій? Коли мені сумно чи просто щось боронить душу, кидаю до сумки якусь улюблену книженцію, купляю якусь-то смачнісіньку кулінарію та через усеньке місто чимчикую туди, де можна залишитись на самоті та повернути втрачений настрій.  

Стародавній град Київ забезпечений багатьма затишними та гарними куточками, але не кожному чужинцю під силу віднайти такі місцини. За класичними правилами юрби іноземників та навіть корінних киян заповзятливо нишпорять центром (по усіляким печерськам та хрещатикам). Їм навіть й спасти на думку не може, що власну атмосферу стародавньої київської русі можна віднайти не тільки на захаращених київських вулицях, а й на Лисих горах.  

Скільки у Києві лисих гір? Жоден з моїх кумпелів не може нарахувати – вони лементують, сваряться, але до згоди ніяк не дійдуть. Тим не менш, всі визнають, що це є загадкові, а під час й містичні місця.  

Моя улюблена місцина – лиса гора. Але не та, де чухрають товпи молодиків зі склянками пива, а подекуди, ще й з ґранчаками напоготові та порізаною ковбаскою на закусь... Якось там не по-київські, ніц нема там загадковості чи подиху стародавніх часів...  

Моя улюблена місцина – видубицьке лисогір‘я, яке притягує лише тільки похмурих нефорів у чорних каптурах, дивних особистостей чи завзятих фанів барбекю, яким плювати на якісь там забобони про злих відьом (лише б тільки можна було без перепону пошкварити та зкулінарити смачнісінький шашличьок).  

А забобони – річ серйозна. З давніх-давен лисогір‘я вважається темною місциною, найліпшим місцем для щорічного зльоту відьомської братії (чи сестрії?). Та чи це правда? Кожний сам для себе робить висновок, в залежності від розвитку своєї фантазії чи палкого бажання повірити у магічне та незрозуміле...  

Траса із очманілими водіями залишилася десь далеко за спиною. Охайна стежка (чи навіть повноцінна дорога) веде крізь жовто-зелений ліс. Напівголе гілля на деревах ледь ворушиться на тлі яскраво-синього неба і легкі сонячні плями стрибають під ногами, по стовбурам дерев, на обличчя. Потроху поглинаєш у тишу, неймовірну тишу, як для столиці. Ледь чутний вітерець шуркотить жовтим листям під ногами. Це шуркотіння заспокоює, розслаблює, приласкає. Птахи вже розлетілися по більш лагідним кліматичним умовам, ті, що залишилися, вже втратили восени будь-яке бажання глузувати з самотнього перехожого.  

Через кілька хвилин важкуватий підйом на пагорб раптово завершується. Стежка повільно плентається далі повз стовбури дерев, розпатлані кущі, через відкриті сонцю галявини, крізь дивні тунелі, залишки лисогірського форту.  

Колись, не у сиву давнину, а лише півтора століття тому якомусь не останньому начальнику причимчикувала до голови думка побудувати на околицях Києва стратегічний об‘єкт великої значущості – захисний форт. Не встигли відсвяткувати завершення робіт, як виявилося форт „морально старий” у порівнянні з новими технологіям, а отож особливо нікому й непотрібний... Гордістю лисогірського форту були височенні земляні насипи, глибокі неосяжні рви та тунелі крізь вали – патерни.  

Кумекали-кумекали, щоб б його зробити з форту, та й докумекали – зробимо з нього склад, але склад не простий – склад-фортеця вибухових речовин.  

Подейкують, далі – ще цікавіше! Фортеця стала популярним місцем для страти (через повішення) політичних в‘язнів. Принаймні 200 людей останній раз бачили небо саме тут.  

Так, місцина дійсно не дуже позитивна. Спочатку відьми, потім страти, що далі? Ґи, а далі (тобто зараз) лисогірське урочище – забута мером та військовими київська цікавинка, де можна просто погуляти насамотинці та відпочити від надокучливого київського гамору.  

Якщо пройти повз балакучих толкієністів, які є невід‘ємною частиною лисогірського життя, та самотніх групувань молоді, то можна відшукати затишну галявину із гарним видовиськом. Треба розстелити взяту із собою ковдру, зварґанити вогнище та зкип‘ятити гарячисінького чаю чи кофу на вибір. Потім сидіти із теплим горнятком, де приємно булькоче напій, дивитись на сумні мережива осіннього лісу та гадати якусь свою думку. Думку про все на світі.  

Загалом-то дивно, такий неосяжний простір, а жодний будівельник не осмілився побудувати тут якусь хатинку поверхів на 30. Поруч метро, майже центр, та й місцевість мальовнича. Може все ж таки є щось у „дурних стереотипах про Лису гору”?  

Останнім часом дуже модно науково пояснювати чи хоча б намагатися віднайти наукове пояснення будь-яким загадковим явищам на світі, у тому числі й явищу Лисої гори. Виявилось, що через красуню Лису гору пролягає геопатогенна зона, що, власне, и є причиною усіляких негативів. Саме тому нормальні люди обминають цю місцевість, ніхто там не мешкає та навіть не намагається це зробити.  

Є ще версія про монахів. В часи татаро-монгольської навали багато людей було живцем замуровані у печерах неподалік. Подейкують, саме ці незаспокоєні душі впливають на енергетику місцевості.  

Ну от, жити може тут і не рекомендовано, але мандрувати одного сонячного дня по місцевим пагорбам – думка дуже і дуже вдала. Варто це зробити! Вертаючись домів, я вкотре пересвідчилась – незрозумілий сум зник в невідомому напрямку, на душі стало лагідно та спокійнісінько :)  

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
20 октября 2006 | Автор: Miss Right| Просмотров: 4579 <напечатать>
 (голосов: 2)
№1, написал: Коломыйка, 23 октября 2006 10:10
Группа: Гости
Регистрация: -- Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --

В силу того, что коммент весь не вмещается разбиваю на два…

 

Скільки у Києві лисих гір? Жоден з моїх кумпелів не може нарахувати – вони лементують, сваряться, але до згоди ніяк не дійдуть.

 

В Киеве 4 лысых горы (это официальные данные): Батыева, возле Выгуровщины, неподалеку от Чертороя (Десенка), между Межигорьем и Кирилловским монастырем.

 

   [цитировать]   
№2, написал: Коломыйка, 23 октября 2006 10:14
Группа: Гости
Регистрация: -- Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --

... Гордістю лисогірського форту були височенні земляні насипи, глибокі неосяжні рви та тунелі крізь вали – патерни.   

 

Они не могут быть гордостью! По дефолту, патерны, валы, рвы были в порядке вещей. Их наличие – неоригинальность. Размер валов, ширина рвов – делались по стандартам того времени. Они не отличались ни от Киево-Печерской цитадели, ни от Таракановского форта, ни от любого другого форта, построенного в тот период. Это четкие инженерные расчеты.   А патерны    служили комуникацией. Они соединяли внешнюю часть валов с внутренным двором.

 

Наталкиваю на еще одну мисль. Если   В.л. -    геопатогенна зона, то почему тебе там стает «лагідно та спокійнісінько»?

   [цитировать]   
№3, написал: Garryson, 23 октября 2006 11:49
Группа: Гости
Регистрация: -- Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
"Колись, не у сиву давнину, а лише півстоліття тому якомусь не останньому начальнику причимчикувала до голови думка побудувати на околицях Києва стратегічний об‘єкт великої значущості – захисний форт" - это руский то царь Петр І жил пол столетия назад? И со шведами он то воивал получается в середине ХХ-го века? Интересно как-то получается.

"Во времена Петра I Лысая Гора стала важной в военном значении — очень выгодной для строительства Форта внешнего кольца обороны Киева. Оборона Киева того времени слагалась из двух колец — внутреннее кольцо, куда например входил музей Косой Капонир — госпиталь и форт, и внешнего кольца обороны — Крепость на Аскольдовой могиле, Крепость Печерская Лавра с монахами-воинами, Выдубецкая Монастырь-Крепость и Лысогорский Форт. Крепость на Лысой Горе была возведена во времена Петра I. Верхушку Горы срубили для постройки, отчего и пошло название Горы — «Лысая». В те времена на носу была война со шведами. Поэтому Лысогорская Крепость I была с хитринкой. Были созданы подземные резервуары, куда заканчивалась вода из Днепра и собиралась дождевая влага. Собиралась влага из системы колодцев. В случае захвата подземелий крепости врагом крепость должна быть затоплена вместе с неприятелем. Для того чтобы крепостные не выдали тайну врагу, их на всякийслучай кинули живьем в колодцы — приблизительно три тысячи человек. Есть мнение, что это был приказ князя Меньшикова. Подобное событие осквернило Лысую Гору, ранее славянскую и христианскую святыню — и открыло доступ нечистой силе. Когда военное значение крепости исчерпалось, из нее сделали форт-тюрьму. На Лысой Горе построили лобное место, где казнили преступников. В это же время в так называемом Ведьманском яру стали собираться сатанисты на черные мессы и отсюда пошла плохая слава Горы. В конце XIX века всякие сборища и казни на горе были прекращены и там обосновалась военная часть Белой армии. После революции 1917 года на горе обосновалась красноармейская часть. В тридцатых годах гору превратили в подземный военный завод. Жители улицы Зверинецкой, что возле горы, неоднократно видели, как под гору заезжали паровозы с вагонами."- цитата с книжного сайта
   [цитировать]   
№4, написал: Miss Right, 23 октября 2006 15:24
Группа: Гости
Регистрация: -- Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
Чесно кажучи, не очікувала я такої критики

Дякую Garryson за помічену помилку. Це лише тільки описка. Замість півста треба було прочитати півтораста. Прошу модераторів виправити цю описку.

Щодо кількості лисих гір. Я не сказала, що їх не 4. Я лише тільки зауважила, що є певні розбіжності: дехто вважає, що ЛГ 4 (наприклад, офіційні дані чи вельмошановна Коломийка), дехто з моїз приятелів - що їх 5. Це дійсно спірне питання, а коммент Коломийки ще раз це засвідчив

Щодо Они не могут быть гордостью! Це ж лише вираз! Я ж зовсім не говорю, що саме цими атрибутами лисогірський форт відрізняється від інших споруд. Якщо ви вважаєте за необхідне я можу переформулювати речення. Була здивована отримати таку ремарку

Всім дякую за зауваження
   [цитировать]   
№5, написал: Большое Бо, 23 октября 2006 16:27
Группа: Гости
Регистрация: -- Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
во-общето Петр І жил и правил в начале - середине XVIII века (со шведами воевал в начале века), и разумеется форт на Лысой горе создавали примерно в начале XVIII-го века , а ето почти 250-300 лет назад. 
   [цитировать]   
№6, написал: SANDR, 23 октября 2006 20:42
Группа: Гости
Регистрация: -- Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
Друзі мої любі,  гарна всеж ідея у пана КаріМата ! Досить сидіти перед голубым екраном та чухаючи макітру пальчиком, вдивлятися у глибини інтеренту! Доки на вулиці така гарна погода стоїть, а ПИВО продають у найдличжому              Сіль-пі,  ноги в руки та вперед на природу  !!! Хочаб на ту саму, так добре тут змальовану Лису Гору . Чому б і ні????

p.s.  Пане КаріМате, ви якщо мені склероз не зраджуе, обіцялися ще сьогодні з ранку нову тему у форумі завести .... бе-бе-бе, де тема???? неподобство .... гидота ви  , мій любий друже. Чекаємо з паном Garryson на тему. Ну і звістно не забуваємо про гарну погоду за окном //// айда на Лису гору ПИВО розпивати та курку смажити!!!!!    
   [цитировать]   
№7, написал: Milka, 23 октября 2006 21:04
Группа: Администраторы
Регистрация: 5.06.2006 Новостей: 89
Комментариев: 86
ICQ: 140814

Miss Right и Garryson, вы правы и не правы одновременно. Цитирую:

В начале 19-го века Лысая гора (между нынешними проспектом Науки, Надднепрянским шоссе и Теличкой) принадлежала Печерскому монастырю. Монахи кормились медом с пасек и фруктами с садов на горе. Посевные поля находились на ровных участках под горой. В 60-х годах городское начальство выкупило эти земли, решив построить форт. В те годы у военных существовал план по покрытию вей Российской Империи сетью укреп районов. Киев должен был стать городом-крепостью. Формирование комплекса фортификационных сооружений Киевской крепости началось в первые годы XVIII ст. со строительства на Печерской возвышенности вокруг Киево-печерского монастыря земляной бастионной крепости.

Работы начались под руководством генерала Эдуарда Ивановича Тотлебена в 1872 году. (Примечательно, что фамилия его в переводе с немецкого звучит дословно как Смертолюбов). Строительство завершилось во второй половине XIX ст. После завершения работ форт представлял собой сложную систему бастионов, равелинов, теналей, люнетов, ретраншемента и т.д. Земляные валы высотой в 10-12 метров насквозь прорезали паттерны - длинные, до 40 метров, туннели, выложенные кирпичом и закрытые с обеих сторон решетками. В казармах могли разместиться несколько тысяч солдат. Рядом с крепостью были построены казармы инженерных частей, как напоминание про них нам осталось название улицы Сапёрно-Слободской.



Получается, смотря с какой стороны смотреть...