Логин: Пароль:
Регистрация на сайте   | Забыли пароль?
навигация по сайту
открыть все | закрыть все

Форум
Фотогалерея
Видеогалерея
О нас
Обратная связь
Популярные теги

Требуется для просмотраFlash Player 9 или выше.

Показать все теги
Последнее с форума
Туризм по забугорью Советы туристам 8 Валерия Маркова
Туризм по Украине Отдых на Свитязе в имении Nester-House – от 300 грн/сутки! 6 Валерия Маркова
Туризм по Украине Поїздки в Млинки 8 Rediska
Земля слухами полнится Ссылочки 30 Валерия Маркова
Записки на салфетках Собираясь в дорогу 8 Валерия Маркова
Земля слухами полнится Ты турист? Проверь свои знания! 3 nowickov40
Гостиницы Львов, где остановиться 2 serguiy
Туризм по Украине Активный драйв: отдых в Судаке 2014! 5 PetrFilatov
UkrTrip Новый год 2015 34 Milka
UkrTrip Ukrtrip maydan 3 Alenka
ПОЛЕЗНОЕ

Кто на сайте
Сейчас на сайте:
Пользователей: 0
Отсутствуют.

Роботов: 0
Отсутствуют.

Гостей: 12
Всех: 12

Последние 10
пользователей
favoritt khuseinova
kipish Milka
Pulya Rediska
Slava Tosha
Валерия Маркова Пархом

Друзья
     Якщо зламався мобільний порадить УкрТріп - кращий сервіс

     Black Linux Блог

 

Обмен ссылками
Информация

Главная страница » Украина » Львовская область » Як ми перед Шешорами гуляли:)
Як ми перед Шешорами гуляли:)
Львовская область, Ивано-Франковская о.

Дата походу: 8-15 липня 2006
Як ми перед Шешорами гуляли:)   Склад  групи: Партизан, Міха, Коротков, Анька, Джек, Формік, Настя, Зелений, Інна, Чорний, Товстий, Вовк, Дьяб, Erish, Миш, Лариса, Коломийка з Дімою, Гост, і три львів'янки: BlackFlame (Любомира), Іра та Марійка
   Районування: Львівщина, Івано-Франківщина, Карпати
Почалося це з трьопу в асьці . БФ довідалася, що я ще не бачив замків, і сказала, що в Шешори я маю їхати через Львів - вона типу покаже. Я погодився.
   Минув місяць . Ми пішли за квитками, і тут я сказав народу про варіант із замками. Народ погодився, але розділився навпіл - дехто зміг поїхати лише на Шешори. Потім Партизан придумав маршрут для НАківства, і я приєднався до них . Насправді вибору не було, бо БФ до того часу нічого путнього щодо маршруту не повідомила.  

  
День перший: Зборище матрасників.
   
Як ми перед Шешорами гуляли:)
       Приперлися
у Львів і познайомилися з Любомирою ( вона ж БФ ) та двома її чарівними подругами - Ірою та Марією . Одночасно зустріли Кагира, Дьяба та Інну. Пройшли шматок центральної частини Львова, завалилися під Оперою, сходили за забутою їжею, пивом, і всим таким. Випили пиво. Линиво сіли в трамвай, а потім не менш ліниво з нього вилізли і пішли на автостанцію, звідки поїхали в перший пункт - Олеськ.
   Олеський замок не був дуже цікавим всередині, хоча ззовні мав нічогенький вигляд . Народ розбрівся по парку, геть забувши, що у нас сьогодні ще два замки. Двох останніх - Короткова з подругою - чекали хвилин 20. Це був початок наших зсувів в графіку, якому увагу приділили, мабуть, лише ми з Партизаном. Мда .
   Як ми перед Шешорами гуляли:)Потім ми пішли ловити щось до Підгірців. Розляглися на повороті і періодично ходили за пивом та ніштяками. Проїжджаючі фури нам весело сигналили, а ми їм весело махали руками . Аж доки не зупинили маршрутку. В ній було дуже тісно (на той момент нас було 20 чоловік), але тим веселіше .
   В Підгірцях ми випали з маршрутки і поломилися прямо в бік палацу - його було видно здалеку. Біля нього стало зрозуміло, що сьогодні ми тут і ночуємо - було вже пізнувато, щоб кудись іще йти. Коли всі добралися (а по дорозі ми розтягнулися метрів на 500 і розділилися на три паралельні потоки), прийшли охоронці, і впустили нас всередину.
Як ми перед Шешорами гуляли:) 
Палац - шедевр! Мені він сподобався найбільше за всю поїздку по замках. Описувати не можу - дивіться краще фотки . Правда, в цьому місці я б не жив - якесь воно моторошне. Хоча, можливо, це через запущеність.
   Охоронці дозволили нам стати в парку під замком. Увечері один з них прийшов до нас синій і почав всіх по черзі діставати, але ми вже лягали спати. Вночі тринділи з Ірою майже до самого ранку: через переповненість враженнями спати не хотілося.
  
А вранці знову прийшов охоронець і напоїв Дьяба, чому останній сильно здивувався .



 
День другий: Перші спроби вкластися в маршрут.

  Як ми перед Шешорами гуляли:)Неквапливо встали, неквапливо похавали, потім чекали Короткова і Аню, доки вони собі окремо приготували хавку і теж поїли... Одним словом, акліматизовувалися . За цей час ми з Вовком та Зеленим дослідили всі зовнішні підземелля біля палацу. Потім довго збиралися.
  Коли прийшли на зупинку, була вже 11 година. Але автобус піймали швидко. Він довіз нас до Золочева, де знаходився ще один попсозамок. Я зайшов на територію, зробив три кадри, і виліз на вулицю пити місцеве пиво . Коли вийшли всі, знову довго чекали нашу естонську парочку, хоча вони вже майже вписалися в загальний темп.
  Як ми перед Шешорами гуляли:)Потім ми прийшли в центр і засумували: нам треба було побачити Свірж та встигнути на собаку Ходорів-Франківськ, що з нашим темпом було неможливим. Але Партизан врешті-решт знайшов водія мікроавтобуса, який погодився покатати нас цим маршрутом. Ми запхалися в маршрутку і поїхали.
В Свіржі стоїть найбільш "замковий" замок: з трьох сторін озеро, а з четвертої - рів з мостом через нього. Всередині тісно, але затишно. Ми швидко облазили всі приміщення, а дехто ще встиг покупатися в озері. Нас підганяла гроза, тому в маршрутку всі заскочили якраз вчасно, щоб встигнути доїхати до Ходорова і купити ще там пива на подальшу дорогу.
  В дизелі був дуже хороший машиніст: він показав нам двигун, при нас його завів, а потім по черзі покатав в кабіні. Всім сподобалося . Взагалі, дизель був дуже приємний, хоча Зелений і зламав у ньому вікно.
 
Потім був Франківськ. Ми з Ірою та Інною пішли шукати магазин з холодним пивом, але нас знайшло шумне галасливе жевотнає Дьяб з Любомирою, тому після гастроному я втік від усіх фоткати люки.
  Як ми перед Шешорами гуляли:) Дизель
на Надвірну ми мало не прогавили, бо центральний вихід з вокзалу на платформи був чомусь зачинений, і нам довелося в останню мить бігти обхідним шляхом. Але встигли, як не дивно, всі. В Надвірній ми були пізно ввечері, і це було дуже незручно: нам ще треба було якось добратися до Маняви. Народ посідав на рюки і почав нудьгувати, але Партизан і ще хтось бігали і пробивали транспорт. Врешті-решт, нам дістався телефон якогось місцевого перевізника, і ми пішли за портвейном. Перевізник виявився дорогою і пальцятою маршруткою, яка довезла нас до Маняви, коли було вже темно. Ми довго йшли, потім стали, подивилися на GPS , виявилось, що йдемо не туди, але все одно йшли вперед, аж доки не натрапили на річку. Там і стали, бо сил і бажання йти далі майже не було. Та й невідомо було, чи в правильному напрямку ми пішли.
  За вечерею пили горілку і портвейн. Хто бухав - тому було добре. Не нажрався ніхто.

День третій:
Суцільно-матрасний

  Як ми перед Шешорами гуляли:) Я прокинувся від того, що сонце крізь намет боляче лупило мене по голові. Відкрив входи, думав влаштувати протяг - фіг. Виліз. На вулиці - сонні тіла. Партизан теж виліз, поклав пінку в холодку, і там валявся. Я оцінив, повторив за ним, і мені сподобалося.
  Але треба кудись іти. Партизан догнав проїжджаючу вгору вантажівку і дізнався, що ми йшли таки в правильному напрямку. Ми ще покупалися в річці, похоботилися, і пішли вгору. Через деякий час натрапили на водоспадик, де всі бажаючі покупалися пострибали і пофоткались. Але головний водоспад був вище - його висота сягала метрів 20, і вигляд він мав захоплюючий. Я почав фоткати його з різних ракурсів, і мало не впав у річку, але кадри вдалися хороші.
  Зверху біля водоспаду ми перекусили, вийшли на дорогу, і почали чекати на вантажівку: чуваки обіцяли Партизану підкинути нас вниз до села. Нас знайшов якийсь пес, і Партизан почав з ним фоткатися в різних ракурсах . Потім, коли ми залізли в вантажівку, пес всю дорогу біг за нами, чим дуже дивував - до Солотвина було досить далеко, але він майже жодного разу не відстав. Мабуть, часто такі пробіжки робить.
  Як ми перед Шешорами гуляли:) Коли добралися до Надвірної (на ще одній маршрутці), виявилося, що наступна собака в нашому напрямку буде лише після 3 ночі. Але нам пофіг: ми завели горєлки/примуси, повечеряли на асфальті, і влаштували собі Клов . Дехто, правда, ліг спати і навіть заснув, але це неідейний народ ))). Потім хтось вирішив, що собака буде рівно о 3, і почав будити всіх о 2. І хоча я голосно прокричав, що насправді собака буде о 3-50, народ продовжував підриватися))).
  В собаці від нас відділилися Erish та Миш з Ларисою, бо хотіли на Шешори, а ми на них уже забили і гордо повторювали при кожній згадці про фест фразу "Нах Шешори!", яка стала гаслом всієї поїздки .
На жаль, в собаці всі трьохпопі місця виявилися зайнятими лежачими пасажирами, але майже всі собі знайшли де лягти, і мирно позасинали на три години.

День четвертий.
Матраси відпадають .

Як ми перед Шешорами гуляли:)  Коли я прокинувся, ми були вже у горах. Гори були справа і зліва. Поїзд петляв між ними, підставляючи вікна під жовте сонце і показуючи мені фантастичні гірські краєвиди, яких я досі ніде вживу не бачив. Чувирло з сусіднього місця прокинувся і запитав: "Де ми?". Я не знаю. Чувак подивився у вікно: поїзд якраз проїжджав красивий старовинний віадук, які я до цього бачив лише у фільмах. Чувирло сказав: "О, то ми в Ворохті!!!". Я подумки йому подякував, бо нам через дві станції вставати . Чувак швидко втік (взагалі, він сильно нагадав мені героя поеми "Москва-Петушки" ), а дизель в'їхав в тунель, який за довжиною був побільше, ніж найдовший перегін в київському метро. Треба буде якось поїхати покататися на поїзді Львів-Рахів з кінця в кінець.
Як ми перед Шешорами гуляли:)  В Лазещині здалося, що вже осінь: і сонце низько, і холодно, і тихо. Але мені пояснили, що тут так завжди. А коли я побачив Говерлу і Петрос з плямами снігу біля вершини, я зрозумів, що ніякі Шешори з цим не зрівняються! Ми випили в місцевомо генделі кави, викупили все вино, яке там було, і видзвонили два бобики. З нами з собаки висадилися ще якісь туристи, але вони пішли пішки. Коли ми обганяли їх на бобиках, Партизан озирнувся на них і промовив: "Мы - не матрасники. У нас времени мало."
  Це стало ще однією улюбленою фразою поїздки.
  Коли нас довезли до КПП, Партизан спорядив експедицію назад: він бачив кілька наметів, і один з них мав бути коломийчиним. І справді, ми швидко знайшли її намет, чому вона сильно здивувалася - вона не очікувала вже нас зустріти ).
Як ми перед Шешорами гуляли:) 
Перекусивши, ми почали підйом. Місцем призначення була полонина під Петросом, до якої йти треба було кілометрів 10, постійно піднімаючись. Ми не поспішали, часто зупинялися, Коломийка з її хлопцем робили вигляд, що заблукали, але ми все ж просувалися вперед, по дорозі милуючись краєвидами і приколюючись з будь-якої причини.
  На полонині було як у казці: між горами похила долина, покрита перенасиченими водою "болітцями" та струмочками, по якій бродять корови та вівці з дзвіночками на шиї і створюють неповторний звуковий фон, який гармонічно доповнює картинку . Ми сіли на рюкзаки, а Партизан з Джеком та Форміком побігли за отарою, щоб купити у власників вівцю: увечері ми планували пожерти м'яса . Дехто не витерпів і пішов ставити табір, але половина лишилася. Ми валялися довго, Вовк навіть виспався, коли вони повернулися і привели з собою маленьке чорне "Бе-е-е". Тварюку назвали Міша.
Як ми перед Шешорами гуляли:)  Табір ми поставили перед самим початком підйому на Петрос, і звідси він здавався дуже маленьким: до вершини лишалося всього 400-500 метрів. Посередині галявини було болітце, і я вирішив поставити намет прямо туди: по-перше, перевірити водонеприникність дна, а по-друге, тому що там було рівно і м'яко.
  На Петрос вирішили йти завтра, бо сонце вже сідало. Та і затишна галявина неабияк сприяла матрасництву . Формік спиляв суху смереку, тому дров мало вистачити надовго . Потім вони з іншим народом розібрали вівцю, неїстівні шматки закопали, а їстівні підготували до з'їдання. Майже всі почали грати в полегшену модифікацію AD & D . Тим часом дехто не витримав і побіг на гору, бо погода була хорошою, а робити було нічого. Вовк і Джек навіть принесли потім зверху снігу . Ми ж грали в AD & D до вечора, коли сон розігнав нас по наметах.

День п'ятий:
Мокрий і повільний, як слимак. Але плідний.

  Прокинулися як попало і коли попало. Коломийка всіх підганяла, бо ми сильно вибилися із графіку, а сьогодні починаються Шешори. Ми вже на них забили, і навіть зайшли через мобілки на форум та створили тему "Нахер Шешори!" . Ми планували завтра зайти на Говерлу, а потім поїхати прямо на другий день фестивалю. Наївні...
Як ми перед Шешорами гуляли:) П
оснідавши, почали підйом. Ми ломилися не по стежці з марками маршруту, а напряму, бо так цікавіше . Тим часом прийшли хмари і почали нас мочити. Але ми на це забили і йшли вгору, незважаючи на дощ. Лише коли він переріс у зливу з градом, ми закуталися в дощовики і пересиділи її. Озирнувшися вниз, ми побачили фантастичну картину: хмари бігли знизу вгору, то відкриваючи, то закриваючи собою то ті, то інші шматки Карпат. Хмари були білі, сірі, чорні, суцільні, пошматовані, вогкі, швидкі, повільні, теплі та холодні. На жаль, я не міг всього цього сфоткати, бо боявся за фотоапарат.
 Вершина визирнула з-за каменю так несподівано, що я аж закричав . Нагорі був вітер і холод, але нам було радісно, що ми в таких умовах сюди залізли. Ми станцювали на вершині ритуальний танок "Пиздоватым нет покоя" і сфоткалися, і лише після цього нас нарешті наздогнали Коротков і Аня. Формік з Настею, як виявилося, залишились внизу.
 Спуск народ долав по різному: як виявилося, не всі однаково уміють спускатися по слизькій та мокрій горі. Аня велику частину спуску просто з*їхала по траві . Партизан десь відставав, а Зелений і ще пара тіл швидко вирвалися вперед, і я тільки дивувався, як їм вдається нормально з такою швидкістю йти. А ось Інні взагалі спускатись було складно, що чомусь ніхто не помітив, і її "знімали" Міха з Ірою.
Внизу теж був дощ, і Вовк обкопав мій намет ровом, бо вся вода текла прямо на нього (знав, де поставити! ). Я не знав, дякувати йому чи лаяти за зірваний експеримент, але все ж подякував, бо в тамбурах валялися рюкзаки, які намокли б дуже швидко.Як ми перед Шешорами гуляли:)
 Після сніданку - обіду з шашликом від нас відділилися Дьяб , Любомира , Вовк , Товстий і Джек : вони хотіли на Шешори . Тим більше, що Партизан запропонував пройтися по Чорногірському хребту, що підтримували далеко не всі. Взагалі, у нас було два генератори ідей: Партизан та Міха. Але Міху ніхто не слухав, бо його ідеї дуже сильно розходилися з нашим маршрутом, причому розходилися чомусь завжди у будь-яких випадково вибраних напрямках . Але коли Партизан підхоплював ідею Міхи і починав на повному серйозі її обговорювати, хоча це й залишалося стьобом, не-НАківці дуже нервували, бо партизанські пропозиції зміни маршруту, як правило, вступали в силу . Одним словом, до вечора ми обговорювали, куди йти далі. На Говерлу сьогодні вже ніхто не збирався, бо на ній сиділа хмара і в таку погоду ніхто нікуди йти не хотів.

День шостий: Говерла та шматок цивілізації.


Як ми перед Шешорами гуляли:) Прокинулися всі, як і домовлялися, - о 5 ранку. Але ніхто не встав. По наметах торохтів дощик, і всім було ліниво вилазити та збиратися. Але до сьомої якось повилазили, і о восьмій вже прощалися з нашою мальовничою полониною, крокуючи по дорозі на улюблену вершину Ющенка. Дорога була легкою і пологою, нам треба було піднятися менше, ніж на 600 метрів.
  За дві з половиною години ми піднялися до позначки 1900, де погода почала псуватися: замість теплої та вологої настала вітряна, холодна та мокра. Ми понатягали дощовики на рюки і полізли вгору. Тут вже не було широкої дороги, лише камениста стежка. Коли зайшли в хмару, стало зовсім весело: за 15 метрів нічого не видно, і навіть трохи страшно: попереду народ зникає в тумані, а позаду - з туману виринає. Справа - схил, а зліва - наповнена туманом прірва, з якої дме вітер і йде дощ. Я раніше не вірив розповідям Вовка, що на Хребті дощ іде знизу вгору, але зараз я отримав нагоду цей дощ побачити на власні очі і відчути власною мордою. Що ж, враження незабутні - незахищена дощовиком частина мене знову промокла до нитки.
  Підйом в таких умовах був досить нудним, і вершина знову визирнула з туману так неочікувано, що я закричав від радості. Ніхто, правда, моєї радості не оцінив, але фіг із ними. Я вперше був на вершині Говерли, розчарований легким підйомом, але щасливий, що я тут нарешті побував . Хоча більше я на цю матрас-гору сам не піду: надто легко вона мені далася, щоб ще раз сюди лізти. Втім, можливо, це через те, що я нічого зверху не побачив: хмара на вершині сиділа з самого ранку, і злазити не збиралася.
Як ми перед Шешорами гуляли:)  Спускалися ми в бік Ворохти, і спуск був не з легких: або каміння, або грязюка. Десь посередині спуску в мене вперше за поїздку почали боліти ноги. До того ж, спускатися треба було набагато довше, ніж ми піднімалися з полонини. Цікавості додавав лише туман: ніби нікого поруч немає, а крикнеш - і всі тут, відгукуються метрах в двадцяти від тебе.
  Ми спустилися до якогось інформаційного щита з лавочкою, і влаштували тут перекус. А звідси до КПП було вже зовсім недалеко, через ліс зі струмочками та містками через них.
  На КПП ми купили пиво і почали шукати транспорт куди-небудь. Тут же ж з'явилося кілька різних пропозицій, куди нам треба. Ми довго сперечалися, але врешті-решт вирішили доїхати до Шостого Кілометру і там заночувати. Коломийка ще з вчорашнього вечора хотіла вписати в наш маршрут канатку в Ворохті, але їй це не вдавалося: з нашого маршруту можна лише викидати пункти, а додавати - фіг . Ми знайшли фургончик і доїхали до "6 кілометру", де знайшли колибу, в якій і влаштувалися на ніч. Хто хотів - напився, хоча по них це не дуже було видно.

День сьомий:
Нікуди не встигаємо.

 Як ми перед Шешорами гуляли:) Вранці нас знову підганяла Коломийка. Вона дуже хотіла на канатку. В кінці кінців, вони на нас забили і поїхали в Ворохту вдвох. Ми ще деякий час хоботилися, але десь до 14 години вилізли. В Ворохту прийшли пішки, і в першому ж генделі впали пити пиво та їсти морозиво . Одним словом, ми провтикали і канатку, і дешевий автобус до Косова. Тому в центрі ми "з горя" так нажерлися борщу та інших смачних ніштяків, що ледве могли ходити.
  Уже був вечір, коли ми якось знайшли бусик до Верховини, куди їхали цікавими звивистими гірськими дорогами. А звідти вже піймали ще один бусик, який згодився підкинути нас прямо в Шешори.
Шешори було б звичайним селом, якби не натовпи молоді, які рухалася по головній вулиці. Бусик до кінця нас не довіз, тому ми ще трохи йшли пішки. По дорозі зустріли пару знайомих, зокрема, Курікуля.
Фест вразив: це був просто стадіон зі сценою та генделями . Виступав Вій. Ми зустріли Вовка і Товстого, які через прикольний підвісний міст, а потім ціле наметове містечко, привели нас до своїх наметів. Там ми зустріли всіх, хто покинув нас під Петросом, Коломийку з хлопцем, і Богача. Ми випили горілки і пішли тусуватися.
  Я вирішив пошукати Кушніра та компанію , але знайшов лише Фрею з Айроном , одну напівзнайому з Могили і знайому напівдіггершу Дашу . Я облазив весь натовп, але Кушніра ніде не було. Знову нажратись не вдалося . Я поліз в намет і з горя заснув.

День восьмий:
Останній .

Як ми перед Шешорами гуляли:)  Я виліз з намету майже першим. Партизан курив у своєму наметі і скаржився на бодун. Голоси з інших наметів мали схожі проблеми. Я взяв Товстого та Вовка і змусив відвести мене до місця, де стоїть Кушнір. Як виявилося, туди було далеченько йти - 10 кіловідвідувачів фесту були розпорошені по всьому селу. Цікаво, скільки буде в наступному році, якщо в минулому було 3000?
  У Кушніра теж був, здається, бодун, але він скаржився на невиспаність. Поруч ходив Гудя і пив пиво. Ми трохи з ним потринділи і пішли назад: нормальне добирання до Коломиї не прогнозувалося, тому треба було збиратись. Але по дорозі ми зайшли на стадіон і поїли деруни в останньому невивезеному генделі. А коли прийшли на місце, виявилося, що всі інші теж пішли кудись жерти. Мдя. Ми навіть зібрали речі і хотіли їхати самостійно, бо час піджимав, але все ж не зірвалися. Тим часом зустріли ще одного знайомого Мішу.
  А коли всі прийшли і поскладали речі, було вже 12-30: дуже небагато шансів встигнути на собаку в Коломиї, яка буде о 14, але щось придумаємо.
Як ми перед Шешорами гуляли:)  Як виявилося, придумувати було мало чого: весь транспорт, який їхав з Шешор, був уже кимсь замовлений. Але ми знову взяли вантажівку, і з вітерцем доїхали майже до вокзалу. На собаку, правда, не встигли, і до Франківська поїхали рейсовим автобусом. Він був єдиним рейсовий автобус за нашу поїздку .
У Франківську в нас був час пожерти, чим ми й зайнялися. Потім накупили портвейну і заінсталилися в поїзд, заінсталивши туди зайцем ще й Іру. А Марійка якось непомітно втекла додому на собаках. В поїзді ми бухали й волали пісні, і на нас навіть ніхто з інших пасажирів не кричав . Потім я пішов у вагон Кушніра, і з ними нарешті нажрався ...

Все фотографии найдете здесь


_________
http://www.sheshory.org/

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
27 июля 2006 | Автор: Gost| Просмотров: 6277 <напечатать>
 (голосов: 2)
№1, написал: Коломыйка, 27 июля 2006 12:19
Группа: Гости
Регистрация: -- Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
По многочисленным просьбам Катюхи, типа мини-буквенный отчёт-впечатление с моей стороныs_sweet

Не смотря на то, что я временами ныла "мля-обрыганци, на канатку не успеваем!"
Получилось все классно!
Наконец-то раззнакомилась с Наковством (настоящее -только в походах, а не за кружкой пиффа под Сковородой, или на Клове).
Запомнились несколько вещей:
По общей договоренности, к группе мы ( я с Димой, он же Грязный Гарри по "ДНД") должны были примкнуть во Франковске, уже после «Золотой Подковы». На связь удалось выйти только в Маняве. Причем мы с Партизаном друг друга не поняли. Я их ждала в Манявском Скиту, а они меня на Манявском Скиде (возле водопадов), это в 5 км друг от друга.
Вот любуйтесь теперь, http://www.saga.ua/34_gallery_showphotos_1_1_749.html
Хотя проехаться на машинке по р.Манявке я бы тоже не против!
В итоге, состыковаться ни в Маняве , ни возле Пнивского замка не удалось, тема была забита и ребята неожиданно нашлись утром в Козьмещике (палаточный городок, уже в самих Карпатах) возле моей палатки, допивающих наш вечерний вайн
Все остальное времяпровождение смешалось.

Из новизны:

- игра в ДНД (на которую вы присадили Диму, после чего двое суток не могла оторвать от компа!)
- вкусная баранина (за 100 грн за барашка!)
- пополнение лексикона дивизами: Обрыганцы, на йух Шешоры.
- знакомство со "слёзками"
- спанье в круглой колыбе солнышком
- дожде - снег на Говерле. После подйома/спуска обнаружилось, что мое лицо таки-не обморозилось, а сгорело
- на Шешорах потраверсили водопады + наконец-то попробовала банош!

Приятные факты:

- бухали напорядок меньше, нежели ожидалось
- Коротков и Аня на первое впечатление произвели &#8211;быковатых, но как оказалось пожже- очень прикольные!
- не смотря на споры с Сhernij, канатная дорога в Ворохте возит людей не 5 минут, а 1 час! С неё видно город, виадуки, наш пройденный горный маршрут, в т.ч. Петрос и Говерлу
- периодически побаивалась, что Партизанчег все-таки закинет камень-другой в наши рюкзаки (за наш эксперимент с легкими рюкзаками)
- у Дьяба появилась девушка!
- наконец-то познакомилась с Черновцами. Поняла что 2-х часов не достаточно....
-crying уже скучаю за Формиком и Джегом.
   [цитировать]   
№2, написал: Fil, 7 августа 2006 12:54
Группа: Друзья
Регистрация: 13.06.2006 Новостей: 26
Комментариев: 82
ICQ: --
Да молодцом путишествие занимательное и богатое на события!clapping Почитать интересно, особенно когда большую часть изложеных мест знаешь лично. Пишите еще будет интересно почитать. Отдельно хочу отметить фотки - очень хорошие!!!wink
   [цитировать]   
Добавление комментария
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код: Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код